Мене скривдила велика смугаста ягода. Саме в чудовий хмарний день коли ми їздили до зелених пагорбів у м'якій траві, пили не аби-який чай на схилах під спів кольорових птахів, в тіні грозових хмар, що несли свої води кудись за обрій. Було прекрасно блукати серед пахучих трав та... з'їсти перший за літо кавун.
Проте чудовий день змінив прохолодний вечір і прийшло розуміння "якою ціною" все це було прекрасно. Ні, я ні про що не жалкую і ні на що не нарікаю, я не вірю в сили рівноваги чи то карми, ну.. хіба що тоді, коли щось чудове обов'язково змінює щось що компенсує це. Напевно, це закон фізики, як гравітація (ще та безсердечна сучка!).
Все має бути різноманітно. Так що потім я долала 130 км пристебнутою всіма ремінцями до пасажирського сидіння і переживала всі сили компенсації на собі, зсутулена, пригнічена і ледь стримувала блювотні позиви. Як раз сідало сонечко, ми їхали повз чудові зелені ліси та кожен кущ виглядав дедалі привабливішим, щоб лишитись під ним на деякий час в усамітненні.
Ось так одна ягода зустріла одну людину і повергла її в не рівному бої на літній галявині.
Ось так одна ягода зустріла одну людину і повергла її в не рівному бої на літній галявині.
Коментарі
Дописати коментар