Ми зібрались в поїздку. Ну, як зібрались.. Про поїздку я говорю доволі давно і постійно, оскільки довгий час не виходило подолати рутину і поїхати кудись, а говорити я не переставала про це, — мій запальний монолог перетворився на постійне монотонне гудіння про необхідність час від часу перезавантажуватись, подорожувати, бла-бла-бла. Тому, коли я почула "добре, поїхали завтра" крім радості я відчула паніку і розгубленість, тому що раптова інформація здатна травмувати людинку, не готову до неї (Хармс тут правий). Як виявилось — я була не готова. Голосно дихаючи я збирала всі нажиті необхідності, які знаходились не відразу, або знаходились не ті, бігала по будинку і приміряла різні наряди. Як потім показав час — з погодою ми ні разу не вгадали й половина одягу просто вдягалась одночасно, щоб було не холодно. Об'їхавши всі родинні села і з'ївши за день їжу, що дорівнює нашій вазі ми виїхали на трасу на зустріч пригодам! Якщо ви знайому з дорожнім покриттям у схід