Нічну темряву м'яко підкреслюють ліхтарі залізниці, пів прозорим мерехтливим стовпом під кутом пливе жовте світло. Переговори над коліями стають все гучніші, наполегливішими, мені стає моторошно і не спокійно, повні відлуння і гуркоту наростає монотонні повтори наказового тону, як заклинання диявола і я розумію , що цей речитатив — молитва, як в православних церквах, проте явно агресивно, божевільно і на грані моторошного сну. цього не може бути. дим потягів не пахне ладаном . тут немає дзвонів. голос розколює цю ніч і осколки летять у всі боки. не лишається нічого, окрім тихого гулу.