Після кави_розчарування, яка встигла охолонути і стала видавати нотки "нєблагородного" походження, був пригорівший ком рису_розчарування і салат_розчарування (в який входило лише салатне листя).
Потім розпочалась робота_розчарування: в очікуванні всяческіх похвал за чудовий минулий місяць, я отримала 2-х годинне(!) відео з правками, звісно, про мою крутість там не згадалось, але ясно відчулось натхнення пошуки нової роботи.
От десь тоді я думала над тим, коли сьогодні все пішло не так. Можливо тоді, коли решти грошей у ветеринарній аптеці вистачило лише на вату і йод, а на хлоргекседин - ні, ох як на мене не добре подивилась касирша. В її очах було справжне, щире, не приховане розчарування.
Як ввечері підсумувала одна хороша людина: "Головне не втрачати оптимізм!", проте на той час я свій вже втратила, тому всхліпнула і убєжала підсумоувати.
А зараз я сиджу на кухні і плачу над чашкою чаю. Надімною кружляє гидка велика і повільна муха. Так пройшов один нестерпний літній день одного розчарованого фрілансера.
П.С. вчора теж день нє агонь, проте перучи засраний котом плед мені все ж хотілось жити.
Коментарі
Дописати коментар