Work Time - срач тайм?

Мою увагу завжди приваблюють фото робочого процесу людей, за творчістью яких я слідкую (за звичай пускаючи слину).

І в instagram чи на youtube все виглядає так ідеально, виважено-хатично, творчо - пензлики розкладені за якоюсь витонченою гамою, ідеальне освітлення, бруду не існує, а якщо він є, то високохудожній, в тон картинці і доречний.

Чомусь на моїй практиці все зовсім не так - якщо багато роботи - то навколо утворюється неістовий срач, чисті горнятка для чаю швидко закінчуються на кухні і кожний різкий поворот супроводжується їх дзвоном - десь залишки напоїв, десь акварельна вода. Чомусь відразу стає брудно - пил множиться за день, всі речі виповзають зі своїх місць і утворюють горку з піжам і пальт, палітри не вистачає і нею стає стіл і планшет. 
А сама я сиджу на стільці в якійсь не природній позі, чи лежу на ліжку в оточенні деталей роботи. І ще, всюди кіт. ВСЮДИ. Зовсім не те, що захочеться знімати і відразу викладати на огляд. А коли хтось заходить в кімнату і гукає в цей хлам "Чи є хто живий?! тобі треба допомога?"
Це нагадує рекламу, де ідеальне жіноче обличчя - без жодного прища чи тіні - з легким макіяжем і написом, типу "Природна краса - найцінніше!" і ти така натхненна, фотографуєш свою натуральну вроду, а камера телефону визначає твоє обличчя як - чоловік 44 роки.

 Очікування і реальність? Чи як вони це роблять - свої ідеальні малюнки в ідеальному світі? :)

Цьому взагалі, можна навчитись?