Невдалий день

під час тижневої застуди, коли всі запаси їжі були з'їдені, навіть ті що в категорії майже їжа, що про запас, для походу, на чорний день і просто шкода було викинути, я пішла в магазин. ще соплива і слабка, але дуже голодна.
я взяла все що могла самостійно донести додому, про що думала ці дні - солодощі, консервація, молоко, ...
свято житті і передчуття смачної вечері. першим ділом я відкоркувала мариновані огірки, от тоді і сталась ця підстава.. від кого, а від огірка я такого не чекала. я встигла розжувати огірок і відчути цей божественний смак, коли оцет з маринаду дістався запаленого горла світ для мене перестав існувати. я дізналась що можна одночасно кашляти та чхати, так
сильно і самопожертвенно, що весь розжований огірок опинився в носі. це той момент, коли не можеш дихати носом, бо там соплі і огірок,
а горло сотрясає кашель. ось вона - смерть, подумала я, коли в очах потемніло.
я все ж пережила це, сидячи навприсядки посеред кухні, серед накупленої їжі і банки злих огірків, розгублено озираючись по сторонах,
в сльозах, соплях і залишках огірка. 
так почався один багаообіцяючий днь.